Кам’янець – Подільський

Кам’янець – Подільський – «місто семи культур…», одне з найдавніших міст України, місто, яке зберегло дух середньовіччя. Скелястий острів, оперезаний тугою петлею річки Смотрич, що тече у мальовничому глибокому каньйоні, став своєрідним природним п’єдесталом, на якому впродовж понад десяти століть відомі й невідомі майстри творили справжнє кам’яне диво.

Давня столиця Поділля - Кам’янець – Подільський – це унікальне місто, де поряд стоять католицький костьол і турецький мінарет, вірменська церква і православний храм. Своєму бурхливому економічному розвитку Кам’янець завдячує розміщенню на важливому торгівельному шляху, що вів з півдня на північ. Крім того, протягом віків Кам’янець знаходився на порубіжжі мусульманського та християнського світів, то ж недаремно сучасники називали його «оплотом християнства». Такий статус вимагав відповідної фортеці. Місце для неї підібране унікальне. Замок споруджено у місці, де річка Смотрич утворює петлю, обтікаючи високу скелясту гору, що з’єднується з містом  вузенькою смужечкою скелі, на якій збудовано так званий Турецький міст. Старий замок збудований Коріатовичами в першій половині ХVI століття. За панування Зигмунта Старого замок ґрунтовно модернізовано. Комплекс споруд старого замку зберігся досить добре до наших днів. Він складається із 12 башт, об’єднаних муром. На кожній з них – таблиці з іменами фундаторів, які збереглися і до сьогодні. Останньою з південно – східного боку височіє Папська башта, фундована папою Римським Юлієм II, про що свідчить картуш із зображенням папської тіари і гербом Делла Ровере. Цю вежу називають також Кармелюковою, тому що в ній був тричі ув’язнений відомий подільський опришок Устим Кармелюк. В 1621 році під керівництвом королівського інженера Теофіла Шомберга розпочато будівництво Нового замку – бастіонної фортифікації, пристосованої до війни із застосуванням артилерії. Протягом багатьох століть Кам’янецька фортеця, яку тоді називали «твердинею, утвореної рукою Божою», залишалася нескореною. Багато разів під її стіни підступали татари, волохи, турки, козаки – і не здолали її, однак 1672 р. став для Кам’янця фатальним. Місто, яке охороняв невеликий гарнізон, після двотижневої облоги капітулювало перед 150-тисячною турецькою армією. Довгих 27 років перебував Кам’янець під владою турків, а після звільнення вже ніколи не досяг колишнього рівня розквіту. Після третього поділу Польщі (1793 р.) Кам’янець приєднано до Росії, він став центром Кам’янець-Подільської губернії. В ХIХ ст. фортецю перетворено на в’язницю. З 1937 року тут функціонує музей.

Сьогодні Кам’янець – Подільський – місто обласного підпорядкування. В ньому проживає близько 100 тис. жителів, 91% з них українці. Місто займає третє місце у світі (після Оксфорда і Кембриджа) за кількістю студентів на душу населення, третє місце в Україні за архітектурними пам’ятками.

В цьому будинку працював уряд УНР на чолі з Симоном Петлюрою. За часів УНР від березня 1918 року протягом двох місяців Кам'янець був осередком Подільської землі. Загалом у період визвольних змагань українців (1918-1921рр.) -  це головний центр формування військ УНР, а з 22 березня 1919 по листопад 1920 року столиця Української Народної Республіки.

З містом пов’язані життя і творчість письменників Миколи Бажана, Володимира Беляєва, Симона Петлюри, російського філософа Михайла Веллера.

У рамках операції UNIFIER, канадці здійснюють підготовку військовослужбовців Збройних Сил України зі знешкодження вибухових пристроїв.  В готелі, де ми проживали, разом з нами були канадійські військовослужбовці, вірогідно з Квебеку, бо говорили на французькій мові.