Блог учителя Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Кеди Сергія Івановича

Чернівці

Від Тернополя до Чернівців 172 км. Дорога в хорошому стані, місцями дуже хороша, місцями гірша, але в цілому значно краща, ніж Бердянськ – Запоріжжя. Шлях проходить через міста Теребовля, Чортків, Заліщики, Кіцмань. На двох останніх зупинюсь.

Заліщики – унікальне за положенням містечко. Воно знаходиться по суті на півострові, який утворює меандра Дністра. В місті проживає близько 10 тис. жителів, абсолютна більшість яких українці.

До 1939 року місто було центром виноробства. Щороку тут проводили традиційне свято, «Винобрання» («Вінобранє»), на яке приїжджали з усієї тодішньої Польщі. До того ж, Заліщики славилися як кліматичний курорт із чудовими пляжами на Дністрі. Зі Львова курсував прямий поїзд до Заліщиків.

У 2016 році Заліщики відзначили пам'ятну дату — 250-річчя з часу надання Магдебурзького права. Заліщицький район – батьківщина Дмитра Фірташа - українського бізнесмена, інвестора і мецената. До речі, він Почесний громадянин міста, фінансував будівництво сучасної, європейського рівня районної лікарні.

Місто Кіцмань – батьківщина Володимира Івасюка і Ані Лорак. Історики гадають, що назва «Кіцмань» походить від Буковинського слова «коц» (різновид килиму), бо тут жили майстри килимарства. Сьогодні у місті проживають близько 6 тис. жителів.

Не можна не сказати про будинки на Буковині. Побувавши тут вперше в 1980 році я вже тоді був вражений. Нічого подібного в нашій області побачити не можна було. Становище не змінилося: кожний будинок це витвір мистецтва, шедевр архітектурної думки. Практично всі дво- і трьохповерхові ( мало землі). У дворах чисто, охайно, декоративні і фруктові дерева.

І, нарешті, Чернівці. Ми потрапляємо в місто – яке не поступалося Відню, місто – де тротуари підмітали букетами троянд і де книжкових магазинів було більше, ніж кав’ярень. Місто ще називають «маленьким Парижем». Оскільки в Парижі був, то погоджуюсь цілком. Закохана у власне місто, компетентна у всіх питаннях екскурсовод Олександра провела нас по центру міста, розповіла багато цікавого. Жителі вважають, що їм повезло, що тривалий час вони перебували у складі Австро -Угорської імперії. Австрійці побудували практично все, чим до цього часу користуються жителі.

Вільний час присвятили відвідинам літературного центру Пауля Целана, єврейського німецькомовного поета і перекладача, який народився, виріс і навчався в Чернівцях.

Літературна критика вважає П. Целана найвизначнішим австрійським поетом XX століття. Целан вважається багатьма критиками одним із найкращих європейських ліричних поетів повоєнного часу. На жаль, ми мало знаємо про його творчість, а оскільки за новою програмою із зарубіжної літератури вивчається його творчість, зокрема, «Фуга смерті», то вирішив поповнити свої знання. Відвідали пам’ятник поету і подвір’я будинку, де він виріс.

Справжньою окрасою міста є резиденція митрополитів Буковини і Далмації. Це справжня перлина міста, яку будували з 1864 по 1882 року. У цій дивній за своєю красою споруді бачаться візерунки української вишиванки, буковинських килимів та гуцульської писанки, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність неповторного ансамблю. Зараз в будівлі розміщується Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. 29 червня 2011 року 35-та сесія комітету Світової спадщини ЮНЕСКО прийняла рішення про включення до списку Світової культурної спадщини центрального корпусу університету — колишньої резиденції митрополитів Буковини і Далмації. Думаю, що світлини переконають Вас у тому, що ЮНЕСКО не помилилось, включивши приміщення до списку.

Чернівці називали містом, де книгарень було більше, ніж кав'ярень, а тротуари двірники підмітали букетами троянд

"Маленький Париж". Тут ніхто і нікуди не поспішає

На початок ХХ ст. третину населення Чернівців складали євреї, в 70-х роках 10%. На сьогодні - 3%. Голокост, масова еміграція... На фото центр єврейської культури

На аллеї зірок. Дмитро Гнатюк, Володимир Івасюк, Софія Ротару, Іво Бобул, Лілія Сандулеса, Ані Лорак, Ян Табачник... неповний перелік прізвищ, чиї зірки є на аллеї. Всі вони повязані з Буковиною.

На фасаді філармонії меморіальні дошки з іменами легенд Буковини - Володимир а Івасюка та Сіді Таль. Сіді була духовною наставницею Софії Ротару і внесла неоціненний вклад у становлення "Червоної рути" і "Смерічки"