Київ – Вільнюс

    Цього року здійснив подорож за маршрутом Київ – Вільнюс – Рига – Таллінн – Стокгольм – Осло – Копенгаген – Росток – Берлін – Краків – Львів.     Загальна довжина автобусного маршруту – 4500 км, тривалість подорожі з 18 по 25 серпня.

   Подорож почалась від Південного залізничного вокзалу Києва. Комфортабельний автобус бельгійського виробництва в перший день подолав відстань від Києва до Вільнюса. Тож спробую описати побачене. Чим далі на північ від Києва, тим більше лісів. Але і луків багато, а ось худоби на них випасається дуже мало. Села занедбані, багато «кинутих» будинків. Дахи переважно залізні і шиферні, сучасних покрівельних матеріалів майже немає. Багато будинків з дерева. І це села навколо траси, що ж в глибинці ? Понад трасою і дворах рясніють яблука, але тільки в одному селі побачив, як люди виставляють товар на продаж. Газифікація не суцільна (м’яко сказано). Стан автотраси в цілому хороший. Подекуди – супер, подекуди – ремонтують. Але у порівнянні з Бердянськ – Токмак і Бердянськ – Більмак – дуже добре. Поля переважно невеликі, зрідка 100 га і більше. Серед посівів переважає кукурудза і зернові. На диво, багато і соняшника. Ліси мішані – сосна, зрідка ялина, а також дуб, тополя срібляста, акація, липа. Помітно, що дощі йдуть часто – у лощинах стоїть вода.

   Прикордонний перехід у порівнянні з українсько-польськими скромний. Черга фур метрів 300-400. Серед легкових автомобілів переважають білоруські. І хоча причину я вже знав до поїздки, через 3 години вже на власні очі побачив цю причину. Перехід кордону зайняв 45 хвилин (це досить швидко).

    Перше місто через яке пролягала дорога – Гомель. Чисте місто, «живі підприємства». Труби димлять, відчувається, що промисловість функціонує. На полях переважає кукурудза і кормові трави. Видно молочно-товарні ферми. Села переважно маленькі, бідні. Дахи – старий шифер і залізо, почасти перекошені. Кладовища доглянуті, але пам’ятники дуже скромні.

    Ну і причина черг на кордоні в сторону України. Продукти харчування дуже дорогі. Можливо, якість у них вища, можу тільки сказати, що сосиски такі ж,  як і у нас. Тільки у нас дешевше. Ось і їдуть масово в Україну за харчами. Тому на кордонах різко переважають авто з білоруськими номерами в обидва напрямки.

   Столицю Білорусі Мінськ проїхали по окружній, але все ж окраїни побачили. Чисто, відсутність МАФів, багато дерев, квітів. Все зелене, газони підстрижені, узбіччя обкошені. Маса автомобільних салонів, торгівельних центрів. У цьому відношенні Мінськ схожий з європейськими містами.  Білоруський кордон пройшли за 20 хвилин, Євросоюз пропустив нас ще швидше.

Вільнюс

    Вільнюс – столиця Литви, одне з найстаріших міст Європи. Місто розташоване на берегах річки Неріс. Вільнюс має репутацію міста гостинного, душевного, гармонійного і трохи туманного. Але нам повезло, погода була сонячною і для нас комфортною - +23°.

   Під час пішохідної екскурсії пройшлись старим містом, відвідали головний католицький собор, побували біля парламенту, будинку уряду і міністерств, університету. Серед старовинних вуличок особливий інтерес викликала літературна вулиця, де на стінах таблички з портретами литовських письменників, цитати з їхніх творів. Художники виставляють свої картини. На вузеньких вуличках посеред проїжджої частини накриті столи – в ці дні прибалтійські країни відзначають День Незалежності. На відміну від нас, вони її виборювали кров’ю, тому і дорожать свободою. Як відзначила екскурсовод, підтримка Президента Далі Грибаускайте – тотальна. Литовці не уявляють на цьому посту іншого. Але там не царство, діють закони, і після завершення другої каденції литовцям доведеться зробити новий вибір. На жаль, не вистачило часу піднятись на башту Гедемінаса (символ Вільнюса), екскурсія продовжувалась містом, але вже в автобусі. Нові сучасні квартали міста мало чим відрізняються від європейських . Оскільки в цей день Литва святкувала, то ряд центральних вулиць були перекриті – проходили традиційні велоперегони. І все ж скласти повноцінну картину міста вдалось.

                                         Дзвіниця на Кафедральній площі

                  Кафедральний собор святих Станіслава і Владислава на реконструкції Литва готується до візити Папи Римського

                               Центральна вулиця - проспект Гедимінаса

                                                            Президентський Палац

                                                 Вузенькі вулички старого Вільнюсу

                                                  Пам'ятник жертвам радянської окупації

                                                                           Старе місто

Така картина звична для вихідних і св'яткових днів литовської столиці

             Будинок, в якому жив і працював Чюрльоніс - видатний литовський художник і композитор

                                                  Звична картина для вихідного дня

   У Вільнюсі дуже багато старовинних вуличок, які на перший погляд непримітні, але приховують у собі якусь родзинку. Вулиця Літерату — одна з таких. Одна з найстаріших у Вільнюсі, вона отримала своє ім'я від букіністичних магазинів і друкарень, які «квартирували» тут ще з ХІХ століття. А ще тут колись жив відомий поет Адам Міцкевич.

Але найголовніше в Літерату, заради чого сюди варто прийти, — це її будинки. Мало того, що багато з них мають оригінальну форму, завдяки чому вулиця виглядає особливо мальовничо, так ще і їхні стіни прикрашають таблички — дерев'яні, скляні та керамічні — з присвятами поетів і письменників різних часів і народів. Так що обов'язково виділіть час, щоб неквапливо прогулятися серед старовинних будиночків і прочитати їх.

                                                       Діловий район Вілюнюса

                                             Башня Гедимінаса - символ Вільнюса