Літературний щоденник (серпень)

     Серпень видався не надто плідним для читання – було багато роботи по господарству, а також подорож Північною Європою, про що напишу згодом. І все ж продовжив знайомство з творчістю запорізьких письменників – Костянтина Сушка і Олександра Михайлюти.

    Костянтин Сушко – автор трьох десятків книжок, значна частина з яких присвячена острову Хортиця. До речі, письменник упродовж 2005 – 2007 років перебував на посаді генерального директора НЗ «Хортиця». Вперше у своїй творчості Костянтин Сушко вдався до фантасмагорій, позаяк упевнений: іншого засобу, щоб достукатись до людських сердець, немає.

    Не усвідомлюючи своєї невідривної залежності від Природи, Людина замислила ганебний вчинок. Переконавшись, що сама Людина не зупиниться, у перебіг подій втрутились Вищі Сили…

     Повість-фейерія-памфлет невелика за обсягом, але буде цікавою не тільки поціновувачам літератури, а і тим, кого хвилюють проблеми екології, збереження довкілля. В книзі багато цікавого статистичного матеріалу.

     Роман сучасного прозаїка Олександра Михайлюти розповідає про незвичайну долю трьох поколінь емігранта з Китаю – хуацяо – Юя Хунцзяня (Юлія Хуненка), який потрапив на Донбас напередодні жовтневого перевороту 1917 року в Росії, воював поруч із легендарним Батьком Махно за Гуляйполівську республіку, виконував надтаємне завдання Часу… Його син Онисим Орель вижив у замовчуваній катастрофі радянського лінкора «Новоросійськ» у Севастополі 1955 року і після клінічної смерті набув надзвичайних здібностей. Онук Юя – Андрій Білей є винахідником електростанції майбутнього – ГРАВЕС… Події твору відбуваються в степах України, Москві, Пекіні, Осло. Пригодницька лінія – захоплююча, сповнена містики і неординарних екскурсів до загадок минувшини та пошуків шляхів виживання людства у глобальному світі. Читач отримує можливість зблизька придивитись до Нестора Махна, Мао Цзедуна, Джона Кеннеді, Індіри Ганді та багатьох інших реальних персонажів знакових для ХХ століття.

  Роман вийшов у 2014 році,  на жаль, невеликим накладом, тому автор надіслав електронний варіант книги. Інтерес викличе у тих, хто цікавиться історією махновського руху. До речі, село Новоспасівка та його повстанські командири, згадуються у романі не один раз.

     Володимир Лис – автор «найкращого роману десятиріччя» за версією конкурсу «Коронація слова» ( мова йде про «Століття Якова»).

    Прочитав черговий роман письменника «Графиня». Події розгортаються у різних часових просторах, між таємницею дару митця і гординею й помстою. Тут психологічні стосунки між героями гостріші за будь-який детектив. З якою метою, як і кількасот років тому, в маленькому містечку на Волині хтось вбиває собак, наводячи жах на мешканців ? Навіщо талановита художниця Люба Смажук раптово прагне зустрітися зі шкільним учителем малювання в місті свого дитинства ? Чому всі химерні події обертаються навколо неї та графині Венцеслави, яка погордливо позирає з єдиного вцілілого свого портрета ? Лише картини берегтимуть таємницю – до останньої сторінки…

    І все ж роман «на любителя». На мене не справив особливого враження. До «Століття Якова» йому далеко.

   Нарешті вдалось прочитати «Окаянные дни» Івана Буніна. В шкільній програмі пропонуються для позакласного читання «Антоновские яблоки». Творчість письменника тісно пов’язана з Україною.

 «Окаянные дни» - яскравий, правдивий, гострий і влучний публіцистичний твір, пронизаний гострим неприйняттям більшовицької революції. У цій книзі — невимовний біль за Росію і гіркі пророцтва, висловлені з тугою і безсиллям щось змінити в хаосі руйнування вікових традицій, культури, мистецтва Росії. Висловлювання з щоденника сьогодні часто цитують, вони допомагають зрозуміти суть процесів, що відбуваються. Для розуміння  природи сьогоднішнього становища в Росії щоденник Буніна багато чого дає.