Читацький щоденник

      Запорізька обласна спілка письменників України здійснила для нашої школи щедрий подарунок – антологію творів  «Письменники Запорізького краю». Тож минулий місяць, як і попередній, присвятив переважно знайомству з поетичною, публіцистичною творчістю наших земляків.

    Серед поезії найбільше вразили поети - земляки Василь Діденко і Любов Геньба, відкрив для себе творчість Олександра Медка.

   Як завжди, неперевершені майстри гумору Микола Білокопитов та Пилип Юрик.

    Мій шкільний вчитель української літератури Іван Кирилович Кушніренко надіслав цілу підбірку книг про Гуляйпільщину, її історію, людей. Приємно читати про своїх батьків, про людей яких знав і поважав. Можу тільки позаздрити району, де турбуються про пам'ять і людей краю. На жаль, наша рада і адміністрація не спромоглись віднайти кошти для фінансування видання навіть книги про Почесних громадян району. Що вже говорити про вчителів, лікарів, воїнів-інтернаціоналістів і АТО. Можливо тому, що очільники району «чужі» і  історія району це не їх історія…А жаль.

    Продовжую ліквідовувати «білі плями» у літературній освіті. Знову вразив Джордж Орвелл. Роман  «1984» за версією часопису Newsweek посідає друге місце у рейтингу найкращих книжок усіх часів і народів, а також стабільно потрапляє на перші місця у всіх літературних рейтингах найважливіших та найвпливовіших літературних творів людства. У СРСР був виданий лише в 1989 року. Навіть у найдемократичнішій країні світу США роман «удостоювався честі» бути забороненим, наскільки він видавався небезпечним для правлячої системи.

    Письменник правдиво і жорстко поставив проблематику. А саме: що таке влада ? Яка її природа ? Куди прямує сучасне суспільство ? Що таке справжня смерть, і яка саме смерть є справжньою – фізична смерть індивіда, а чи смерть його внутрішнього єства, при збереженні фізичного тіла ? Що таке свобода, і як вона співвідноситься з владою ?

     Роман було завершено в 1949 року. Вражає, як можна зазирнути наперед на 74 роки і так правдиво передбачити майбутнє. Орвелл глибоко і тонко ухопив саму суть тоталітаризму, розкрив принципи влади, справжню мету її існування і методи керування суспільством. Коли розвалився Союз мені було вже 32. Не беручи до уваги школу, з 1976 року, коли вступив до університету і жив самостійно, за радянської влади прожив 15 років. Сюди увійшли і 5 років навчання і 10 роботи в школі. То ж бачив і вибори по-радянськи, і мітинги по «одобрямсу» і «по засудженню», пленуми райкому КПРС і конференції – партійні і учительські і багато чого іншого. То ж вважаю, що маю право на свою думку. Все точно описав Орвелл, можливо де у чому перебільшив ( маю на увазі технічні можливості контролю над людиною і суспільством). Але суть вхоплена вірно. У тоталітарному суспільстві так і є. Згадайте фільм «17 миттєвостей весни» і слова Штірліца – «только наивный человек не знающий Германии мог наивно полагать, что можна незаметно раствориться в этом море людей. Система, где каждый второй следит за первым, а первый доносит на второго, работала безупречно даже в конце войны» ( цитата не дослівна, але суть передана точно). Те ж і в іншому тоталітарному суспільстві – радянському. Читайте роман Віктора Суворова «Контроль».

    Роман особливо актуальний сьогодні, коли Росія веде гібридну війну проти України. Для забезпечення інформаційної картинки застосовується принцип дводумства (детально описаний Орвеллом), за допомогою якого здійснюється і досягається маніпулювання дійсністю. Наведу декілька простих прикладів-тверджень із застосуванням дводумства:

а) у Криму російських військ немає;

б) російські війська забезпечували приєднання Криму до РФ.

а) українці – братній  росіянам народ ;

б) українці - фашисти, бандерівці і жалюгідний недонарод, який ненавидить росіян.

а) України не існує, українців не існує, української мови не існує;

б) українці на території України проводять українізацію населення з метою знищити російську мову і обмежити права російськомовного населення.

     Орвелл пише в романі про «п’ятихвилинки ненависті», які і покликані «вбивати» в голови людей потрібну інформацію. Те ж сьогодні на російському телебаченні. Маю вдома супутникову антену, тому можу дивитись до 20 російських каналів – Від Першого і «Звезды» до регіональних. Дивишся і переконуєшся, який же правий був Орвелл і як далеко зазирнув у майбутнє. Єдине в чому помилявся, вже не «п'ятихвилинки», а години ненависті ( «60 минут»,«Время покажет» і т.д). Але як тільки «зламають» ті 16% інокомислячих, то години вже не знадобляться, буде все по Орвеллу.

   Роман варто було б включити до шкільної програми із зарубіжної літератури.

    «1984» належить до романів – антиутопій. На черзі читання – «Мы» Євгена Замятіна і «Котлован» Андрія Платонова.