Cерпнева нарада працівників освіти району.

     Прийняв участь в обговоренні роботи загальноосвітніх закладів району. Тема виступу - Військово - патріотичне виховання в роботі класного керівника. Пропоную текст виступу для ознайомлення.

Шановні президія, колеги !

      В дні, коли країна відзначає 25 річницю Незалежності, дуже модно говорити про військово-патріотичне виховання. Безліч публікацій в журналах, матеріалів, поданих  на різноманітні конкурси, віршів…

    У методичних рекомендаціях з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2016-2017 н. р. питання національно-патріотичного виховання стоїть першим розділом.

   Формування патріотизму в українському суспільстві залишається першочерговим як для держави, так і для системи освіти в цілому.

Саме національно-патріотичне виховання закладає підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку на засадах гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

    Ми маємо сформувати випускника – патріота, з активною позицією, який діє згідно з морально – етичними принципами і здатний приймати відповідальні рішення – таке завдання ставить перед нами проект Нова школа, що винесений МОН України на обговорення.

     Все це ми і намагаємось виконувати в Миколаївській ЗОШ. Як вчитель курсу «Захист Вітчизни» і як класний керівник також працюю в цьому напрямку. Але в своїй діяльності перевагу надаю практичній складовій. За девіз маю слова П.Л. Капіци «Справжній патріотизм не в вихвалянні своєї батьківщини, а в роботі на її користь…». Тому в своїй роботі акцент робив на реальні справи, реальну допомогу ЗСУ, а не на проведення «трафаретних» класних годин, лінійок, уроків мужності тощо.

     З осені 2014 року, відтоді як на території району з’явились підрозділи ЗСУ та НГ вони опинились в полі зору учнів школи. Учні збирали продукти харчування, гроші, малюнки, писали вірші. Все це передавалось в зону проведення АТО, на блокпости, до розташування частин, що дислокувались на території району.

    Особливо тісними є зв’язки школи з підрозділом ДССТ, що дислокується поблизу с. Осипенко. Протягом двох років учні здійснили десятки візитів до воїнів. На  жодне із великих свят солдати не залишались без подарунків. В підрозділі побували практично всі учні 6-11 класів. Зустрічі з солдатами не тільки давали можливість учням познайомитись зі зброєю і технікою, побутом армійців, а й взаємно збагачували спілкуванням.

   Я не буду більше говорити про це. Дивіться на екран – щоправда там лише частина нашої роботи. Приємно, що робота дітей була помічена – учням 6 клас була вручена подяка голови Запорізької ОДА, про патріотичні справи класу двічі писала обласна газета «МИГ».

А тепер про менш приємне.

   Я вважаю, що питання військово-патріотичного виховання учнів в нашому районі не першочергове завдання – діти значно більші патріоти ніж ті, хто їх повинен виховувати у такому дусі.

    Для того щоб виховати патріотів, патріотами повинні бути самі вихователі. А ось з цим у нас проблеми. Про запорізьких педагогів говорили на телебаченні, школи отримали листа з Департаменту освіти ОДА, в місті Бердянську вже провели відповідну роботу з директорами шкіл. Мабуть буде якась реакція і у нас в районі.

   Дозвольте  зацитувати  фрагменти листа – «Департамент освіти і науки обласної державної адміністрації глибоко схвильований та обурений аполітичними висловлюваннями та репостами у соцмережах (сайт «Однокласники») деяких керівників та вчителів загальноосвітніх навчальних закладів м. Запоріжжя.»

    «Департамент вважає, що зазначені висловлювання порушують етичні норми педагога та, з точки зору сучасних подій в Україні, є обурливими   для спільноти Запорізького краю.»

    Підстав не вірити журналістам не бачу. Маю щасливу можливість – подорожувати. Протягом літа спілкувався з колегами – вчителями з багатьох регіонів України. І якщо центр, північ і захід «проукраїнський», то на півдні (Одеса, Херсон. Маріуполь) за оцінками колег – 30% - 40%  вчителів -«проукраїнські», 30 % - «проросійські», ще 30 % - «болото», яке лише варто поманити рублем чи доларом. Знайома вчителька з Маріуполя, яка постійно супроводжує дітей в поїздках в Великобританію розповідає, що маріупольські, донецькі діти позиціонують себе за кордоном як українці – носять стрічки, вишиванки, говорять українською мовою. Вони «більші» українці, ніж їх вчителі.

     Шкода, що  лист Департаменту не з’явився в 2004 році. Доречно було згадати про морально - етичні принципи педагогам - агітаторам, які ходили «від хатки до хатки» і закликали голосувати за людину, у якої на лобі вже тоді читалось -  «вор». Де були ті морально – етичні принципи, коли агітували за двічі судимого за кримінальні злочини. Щонайменше 70 % педагогічних кадрів району були агітаторами, спостерігачами, членами ДВК. Робота йшла під прикриттям директорів шкіл, райво, РДА, районної ради. Щось змінилось за 12 років ? Мені давали читати листа сільського голови Долинського до начальника відділу освіти, в якому висловлювалось обурення поведінкою вчительки історії, яка прокльонами супроводжувала проходження військової колони ЗСУ через село. Вже після Революції гідності, на позачергових Президентських виборах 34 працівника освіти району представляли в ДВК «подельников» Віктора Федоровича – Добкіна, Тигіпка, Кузьміна і тому подібних. На місцевих виборах – ще більше. Тільки тоді змінили «лейбл» - Партія регіонів стала Опоблоком, «Нашим краєм», Відродженням. Щоправда директори шкіл, в переважній більшості, стали «державниками» - з ПР влились в БПП.

   А інакше і бути не могло. Обласний інститут післядипломної освіти багато

років очолює «любитель русского мира» і плагіатор «гаспадін» Пашков. Якому

  патріотизму та національній ідеї навчить такий інститут ?

  В цьому залі не співають Державний Гімн України, його слухають з «кислими обличчями», мало говорять українською мовою. Це стосується депутатів районної ради, працівників РДА. Те ж і в області.

   Тому можна сказати, що сьогодні відбулась історична для цього будинку подія – вперше Гімн виконували «вживу».

    Можливо я говорю занадто різко і зараз все змінилось на краще. Існує вислів – «Не змінюються тільки дурні та психічно хворі люди». Я буду радий, якщо хоч якась частина педагогів змінилися. Подумайте про дітей. «Не дивіться на Україну, як на землю своїх батьків.

Дивіться на неї, як на землю своїх дітей.

І тоді прийдуть зміни …

                                                        Святослав Вакарчук.

    А справжні вчителі – патріоти свою роботу виконують і будуть виконувати і без всяких листів з Департаменту. Такі вчителі є в районі, на жаль їх мало в цьому залі, але дякуючи патріотам України вона все рівно переможе.

   Слава Україні !