Росток – Берлін

         Шлях до поромної переправи пролягав на південь через весь острів Зеландія.

Місто Гедсер — поромний порт. Пороми судноплавства Scandlines кожні 2 години з'єднують Гедсер з Ростоком у Німеччині. Ця автомобільна переправа існує з 1995 року. До цього, з 1903 по 1995 рік, існувала залізнична поромна переправа до Варнемюнде. Через місто проходить Європейський маршрут E55. Поряд з портом знаходиться гавань для яхт.

         У XI-му сторіччі полабські слов'яни заснували поселення на березі річки Варнов нарекли його «Росток» ( з огляду на розтікання, розширення річки в цій місцевості); найменування Росток походить від цього значення.

Сьогодні Росток набільше місто федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія.

         За часів НДР Росток був найбільшим портом країни і центром суднобудування. Значення Ростока, як порту і центру суднобудування в об’єднаній Німеччині знизилось. У самому місті досить помітний вплив радянської архітектури.

Від Ростока наш шлях пролягав через сонні містечка і села до Берліну.

Оскільки у Берліні я вже втретє, то відвідав тільки одну екскурсію – по Музейному острову. Далі ж керувався власною програмою. Минулого разу не встиг відвідати музеї Голокосту і Топографія терору. То ж від Музейного острова пройшли по Унтер-ден-Лінден до Бранденбурзьких воріт, неподалік яких знаходиться Меморіал убитим євреям Європи

Відстоявши в черзі 20 хвилин потрапили в інформаційний центр і музей, що знаходяться під меморіальним полем. Експозиція розпочинається з Прологу – огляду нацистської політики терору 1933 – 1945 років. Фоторяд із супровідним текстом розповідає про переслідування та вбивства європейських євреїв. Шість великоформатних портретів символізують шість мільйонів жертв.

У центрі експозиції Залу масштабів знаходяться записи у щоденниках, листи та останні нотатки, написані під час переслідувань. Цю приватну площину доповнює інформація про кількість жертв у кожній європейській країні в межах кордонів 1937 року.

В Залі родин на прикладі долі 15 родин ведеться розповідь про різні сторони життя євреїв. Фотографії та особисті документи відображають різноманітність життя європейського єврейства до Голокосту та повідомляють про їх вигнання та знищення.

В Залі імен можна почути імена та короткі біографії євреїв з різних куточків Європи, які були знищені або зникли безвісти. Для зачитування історій життя всіх жертв у такому ж форматі знадобилося б шість років, сім місяців та двадцять сім днів. Завдяки фінансовій підтримці асоціації спонсорів «Меморіал вбитим євреям Європи» цей зал постійно поповнюється новою інформацією.

Географія розповсюдження Голокосту по всій Європі представлена у Залі історичних місць. Особливу увагу приділено місцям знищення євреїв на території Центральної та Східної Європи. За допомогою документальних зйомок та фотоматеріалів того часу представлено 220 місць переслідування та знищення європейських євреїв та інших жертв нацизму.

Комп’ютерні термінали надають доступ до Порталу, де розміщена інформація про пам’ятні місця по всій Європі та інтерв’ю людей, що пережили Голокост, та до інших баз даних.

Додам, що вхід до музею та інформаційний матеріал – безкоштовні. Фотографувати в музеї дозволяється, але без фотоспалаху.

Нагадаю, що в Берліні є Меморіали вбитим євреям, ромам, а також гомосексуалістам. Останній в минулі візити відвідати не вдалось, то ж цього разу ліквідував прогалину. Залізобетонна будка стоїть на протилежній стороні від Меморіалу вбитим євреям. Зазирнувши у віконце можна побачити сцени «любові» осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Люди підходять, дивляться, але ніхто не обурюється. Не побачив я образливих написів, слідів фактів вандалізму.

Наступний музей, який значився у моїй програмі -  «Топографія терору». 

                      

Проект «Топографія терору» існує в Берліні з 1987 року, коли в напівзруйнованих підвалах гестапо, що збереглися від Палацу принца Альбрехта, відкрили виставку про злочини нацистів. У 2010 році для центру побудовано спеціальний будинок. Головна мета — «зробити наочною і доступною інформацію про становлення і злочинні дії режиму націонал-соціалістів». Основна експозиція займає площу понад 800 м².

Завдяки діям співробітників центру вдалося зберегти відрізок Берлінської стіни. У інформаційно-виставковий центр «Топографія терору» входить документаційний центр «Підневільна праця в період націонал-соціалізму», розташований на території «історичної забудови», що збереглася, — житлових бараків колишнього табору для «осіб підневільної праці Шеневайде GBI-Lager 75/76».

Виникнення центру «Топографія терору», зміна його статусу тісно пов'язані зі змінами ставлення до минулого в німецькому суспільстві — з денацифікацією і «опрацюванням минулого». Директор центру Андреас Нахама говорить: «Наш центр наочно показує структури нацистської держави, його центру зла, показує, як була знищена демократія, як був організований і здійснювався терор».

Щорічно виставку просто неба відвідує понад 500 тис. осіб.

Від музею повертались до автобуса іншим шляхом – по Фрідріхштрассе. Найцікавіший тут об’єкт- Чекпойнт-Чарлі - один з найвідоміших пунктів перетину кордону між Східним і Західним Берліном під час Холодної війни. Тут завжди товпляться туристи.

Куточок бувшого східного Берліну

 Один із символів Берліну - телевежа. На стінах ресторану видно хрест. Архітекторам довелось доводити комуністичним лідерам, що такий ефект виник випадково.