Літературний щомісячник (березень)

    Березень минув під знаком детального знайомства з творчістю земляка Олександра Михайлюти.  Олександр Олександрович люб’язно відгукнувся на наше прохання – подарувати для кабінету української літератури свої книги. Отримали бандероль з десятком книг. Книги його читав і раніше, зокрема вірші - друкуватись він почав ще в середині 70-х в районній газеті «Зоря комунізму»

 ( так називалась гуляйпільська «районка»).

                             

    «Слово про Єрмака» - перша спроба осмислення історичної ролі мужнього офіцера – патріота СБУ, народного депутата України (1994 – 2002 рр.) Анатолія Єрмака, українського «комісара Катані», у безкомпромісній боротьбі проти корупції, організованої злочинності у вищих ешелонах влади, як головної загрози державності України. Минуло 15 років з дня його трагічної загибелі, а питання корупції в державі залишається чи не найважливішою внутрішньою загрозою.

 

    Журналістика – це пост номер один на варті демократії і справедливості в суспільстві. Цей вислів письменника можна вважати епіграфом до книги «Ложа преси». Гостра соціальна публіцистика людини – патріота України.

   Збірка оповідань «Літаючий «Мерседес» - про життя українського села, райцентру «в глибинці» - рідного Гуляйполя.

     Місце дії в повісті «Секретний ешелон» - Гуляйполе (Санжарівка  - тепер Полтавка) - село, де я виріс і закінчив школу. Час дії – 1948 рік. Головний герой – молодий український патріот Святослав вирвав під дулом пістолета у слизняка Сахацького папірець на дозвіл повернути додому дружину і доньку, яких у «секретному ешелоні» везуть на Соловки.

    Одну із трагічних сторінок у житті болгарського народу змальовано в художньо – документальній повісті «Затемнення Коларівки».

    Але найбільше вразила книга О. Михайлюти «Дід Петро». Ексклюзивне видання про феноменальну особистість планетарного масштабу – народного цілителя, провидця, наділеного Космосом неймовірними здібностями – Петра Дементійовича Утвенка з древнього села Дивин Брусилівського району Житомирської області. Він жив – як старець, а чинив – як Бог. Дослідники занесли ім’я славетного українця до переліку найзнаменитіших пророків, відомих людству. Імя Петра Утвенка (Діда Петра) стоїть на рівні з китайським провидцем і науковцем Конфуцієм, зі святим Антонієм, Оленою Блаватською, Євангелією Димитровою (Вангою), ясновидцем Вольфом Мессінгом, пророком Заратустрою, пророком Мухамедом, святими Сераимом Саровським і Сергієм Радонезьким…

   До нього звертались Президенти України і Голови Верховної Ради, воєначальники і Маршали, а село завжди було переповнено простими людьми з усього бувшого СРСР.

   Україна і світ ще мають осягнути значення Петра Утвенка, Святого Петра із дивина, вшанувати його пам'ять належним чином та прилучитися до його невичерпного джерела духовності і добротворення.

    Продовжую ліквідовувати «білі плями» в царині зарубіжної літератури. Прочитав «Повернення» і «Три товариші» Ремарка. З мого боку було б зухвальством оцінювати класику світової літератури. Зазначу лише – «Повернення», як ніколи в українській історії, актуальний роман. Наші Атовці переживають ті ж почуття, щоб їх зрозуміти, потрібно читати цей роман. Вважаю, що його необхідно в першу чергу включити до переліку творів для обов’язкового вивчення в 11 класі.

    «Іловайський щоденник» Романа Зіненка – чесна і відверта книжка, написана безпосереднім учасником подій, бійцем добровольчого батальйону «Дніпро-1», який пройшов «Іловайський котел» від початку до кінця. Розповідь про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців «кривавим коридором» дозволяє читачеві пережити разом з українськими солдатами одну з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України, відчути все те, що зазнали бійці добровольчих батальйонів, а численні фотографії дають можливість краще уявити описані події. Використання супутникових карт, яке дає Інтернет, дає можливість «зримо, з прив’язкою до місцевості» «бачити» події, що описані в щоденнику.

    Всім, хто хоче дізнатись про війну на Донбасі, про роль добровольців  у спасінні України, про «их там нетов» рекомендую прочитати.